Представник України в Гаазькому суді Володимир Василенко: «На стороні України залишились практично всі розвідані нафтогазові родовища»
Прокоментувати результати гаазького процесу для нашої держави «Главред» попросив уповноваженого України у Міжнародному Суді ООН у справі про делімітацію морських просторів у Чорному морі професора Володимира Василенка.
«Главред» продовжуватиме відстежувати оцінки вчорашнього рішення Гаазького суду для України та Румунії.
Володимире Андрійовичу, як ви оцінюєте рішення Міжнародного суду ООН щодо спору між Україною та Румунією?
Це рішення суду є позитивним для обох сторін. Тому що з україно-румунських взаємин вилучено величезний конфліктний фактор. І це буде сприяти розвитку наших відносин. За великим рахунком саме так можна оцінити це рішення.
Румунські ЗМІ подають цю новину як перемогу Румунії. Вони посилаються на те, що суд визнав доступ Румунії до 79,34% від спірної території тоді як Румунія наполягала на визнанню за нею 80% спірної території.
Ви розумієте, це дуже примітивні розрахунки. Тут же потрібно знайти критерії, що більше, а що менше. Є критерії кількісні, а є якісні. Так от, з точки зору якості рішення суду, то я вважаю, що це – перемога обох сторін. Якщо вже говорити серйозно, то потрібно зважити на те, що рішення суду було ухвалено одностайно. Воно всебічно обґрунтоване судом з точки зору сучасного міжнародного права і методів делімітації, які розроблювались судом та утверджувались в міжнародній практиці. Більшість аргументів румунської сторони, на яких вона будувала свою позицію в Міжнародному суді ООН, не було ухвалено судом. Зокрема, суд не погодився з аргументами румунської сторони про те, що острів Зміїний свого часу був включений до складу СРСР всупереч Паризькому мирному договору. Суд не сприйняв аргументи про те, що дамба Суліна на румунській території повинна бути точкою розбудови конструкції лінії розмежування. Також суд відкинув претензію Румунію на те, що навколо острова Зміїний може існувати лише 12-мильна зона, яка включає в себе лише територіальне море. Він підтвердив те, що Зміїний є островом і що це територія України. І лінія делімітації, яка проведена судом, засвідчила, що Зміїний має право не лише на 12-мильне територіальне море, але й континентальний шельф під ним та виключну економічну зону поза межами цієї смуги. І нарешті головне – в результаті визначеної судом лінії делімітації морські простори в районі делімітації співвідносяться як 2,1:1 на користь України. І на стороні України залишились практично всі розвідані нафтогазові родовища.
Тобто якщо оцінювати рішення суду з точки зору тих запасів нафти і газу, до яких тепер матиме доступ Україна, перевага на стороні України?
Я не можу це сказати, тому що розвідані запаси – це ефемерне поняття. Тому що навіть щодо розвіданих запасів не існує точних підрахунків. А ті підрахунки, які є, свідчать про те, що запаси газу не дуже великі і принаймні сьогодні не мають критичного значення для вирішення енергетичних проблем жодної зі сторони, і якогось геополітичного впливу вони мати не можуть.
Але інша справа те, що ми залагодили спір з Румунією, і це впливає на поліпшення відносин і з Румунією, і з ЄС та НАТО, членом яких є Румунія. Рішення має позитивне значення для розвитку співпраці між двома державами. До речі, встановлення чіткої межі розмежування сприяє впевненості в розробці цих ресурсів і залученню інвестицій на розробку цих ресурсів, якщо вони там є. Тому якщо не вдаватись до виокремлення якихось окремих аспектів у цій справі, то виграли обидві сторони.
Україна наполягала на тому, що Зміїний – це острів, а відтак має бути точкою відліку лінії розмежування. Якщо Зміїний не є точкою відліку у розмежування, то яка різниця, острів це чи скала?
Не те, щоб Україна на цьому наполягала. Визнання Зміїного островом зафіксовано в Додатковій угоді до основного Договору про добросусідство і співробітництво між Україною та Румунією від 1997 року.
То чому румуни сперечались за те, що це скала, якщо ще в 1997 визнали інше?
Ну, чому вони почали сперечатись – це інша справа. Суд не розглядав питання про те, острів це чи не острів. Суд виходив з того, що Зміїний є островом, а відтак має свій континентальний шельф і свою виняткову економічну зону відповідно до лінії, яку запропонував суд. Суд не взяв до уваги острів Зміїний при визначення лінії розмежування, як не взяв до уваги і наявність дамби Суліна в Румунії, на чому наполягали румуни. Тому тут суд дотримався певної рівноваги. І в той же час, він уникнув дискутувати про те, острів це чи ні. Він взяв це як факт.
Яка площа відповідно до лінії розподілу попало спірної території Україні, а скільки Румунії?
Мені зараз важко сказати. Це вже потрібно сідати, лінії креслити і т.д.. Але в загальному співвідношенні території морських просторів поза межами територіальних вод обох країн на користь України. Але головне, що розвідані родовища залишаються в тій частині морських просторів, які тепер визнаються як морські простори України.
Чи є якісь конкретні цифри розвіданих родовищ?
Ніхто точно не знає. Називають цифру від 50 до 100 млрд. кубометрів газу. Але такі обсяги не є критичними для вирішення енергетичних потреб та забезпечення енергетичної безпеки жодної зі сторін. Головний позитив у тому, що ми нарешті вирішили цю суперечку, яка тривала декади, отруювала відносини між двома країнами та давала привід певним політичним силам дестабілізувати ситуацію і в регіоні, і в Україні.
GLAVRED.INFO 4 лютого 2009 р.