Доповідь експерта УАРК Тетяни Недашковської
на науково-практичному семінарі
«ПРОБЛЕМА БІОРІЗНОМАНІТНОСТІ: АСПЕКТ ОСВІТИ ТА ОБІЗНАНОСТІ»,
17 жовтня 2008 р., НаУКМА
Науково-практичний семінар «Проблема біорізноманітності: аспект освіти та обізнаність» об’єднав людей небайдужих до свого майбутнього і майбутнього наступних поколінь, об’єднав наші зусилля, думки та ініціативи над вирішенням багатьох нагальних проблем, у тому числі щодо покращення стану навколишнього природного середовища. Та це зібрання стало доброю нагодою для предметної, відвертої і довірливої розмови з найбільш актуальних екологічних проблем, а саме ролі біорізноманітності у нашому сьогоденному житті та нагальної потреби його збереження.
У даний час здебільшого говориться про фінансову, економічну кризу, кризу капіталу. Що ж насправді є капіталом?
Виходячи з відомого визначення капіталу як “фонду, який продукує потік корисних товарів та послуг”, можна виділити окремо природний капітал – як фонд, що продукує потік природних ресурсів і послуг. В цьому контексті, природним капіталом є, наприклад: родовище нафти в землі, що дає потік викачаної сирої нафти; ліс, що генерує потік зрубаних дерев; популяція риби в океані, що генерує потік виловленої риби; чи прісноводний басейн, що підтримує водопостачання.
Окрім корисних товарів – природних ресурсів – природний капітал надає людям безліч послуг, які забезпечують діяльність людей, таких як поглинання відходів, самоочистка повітря й водойм, фотосинтез і регенерація кисню, формування грунтів та підтримка їх природної родючості, біорізноманіття та генетичний банк рослин і тварин, рекреаційні послуги тощо. Тож, доход, що продукується природним капіталом, складається з природних ресурсів і природних послуг.
Як переконливо показано в роботах Римського клубу, сучасний світ переходить від ери, в якій обмежуючим фактором був капітал, створений людиною, до ери, в якій обмежуючим фактором стає природний капітал, який залишився.
У повсякденному житті наряду з широко розповсюдженими термінами “екологія”, “навколишнє середовище”, “довкілля”, все частіше на слуху новий термін – “біологічне різноманіття”, або “біорізноманітність”, який тісно пов’язаний з вищезазначеним і набуває все більшого поширення у нашому повсякденному житті.
Біорізноманітність означає різноманітність серед рослин, тварин, грибів та мікроорганізмів. Людина є невід'ємним елементом біорізноманіття і поза ним існувати не може. У найбільш загальному вигляді все, що вживає і має людина, вона отримує безпосередньо з ресурсів біорізноманітності. Капітал біорізноманітності практично є сукупністю цінностей, одні з яких споглядаються без шкоди для різноманітності, а інші - використовуються, внаслідок чого завдають їй відчутної шкоди. До перших належать духовні, культурні, світоглядні, естетичні, мовні, психологічні, оздоровчі, виховні, освітні, наукові тощо цінності. Другі забезпечують фізіологічні процеси людини, в першу чергу, кисень, необхідний для її дихання, та їжу, а також речі, які підвищують комфортність життя (житло, одяг, меблі, ліки), сировину для різних галузей господарства, рекреаційні ресурси тощо.
Отже, без перебільшення можна стверджувати, що стан природи на території певної нації визначає її духовний та матеріальний стан. На жаль, споживацька ідеологія, ідеологія панування над природою, ідеологія антропоцентризму – людина є центром і найвищою метою Всесвіту – призвели до того, що в гонитві за комфортністю життя людина переступила розумні, дозволені природою норми використання її природного капіталу.
У форматі проведеного семінару недоцільно зупинятись на масштабах наслідків нашої утопічної споживацької ідеології, неоправданої гонитви за матеріальними благами. Це ми спостерігаємо на зменшенні різноманітності живого світу навколо нас. Бо, коли ми руйнуємо одну, дві, три цеглини стіни, рушиться потрохи вся стіна.
Ми розуміємо, що людство потребує зараз абсолютно іншої ідеології розвитку, яка забезпечить збалансоване вирішення як соціально-економічних завдань, так і збереження сприятливого навколишнього середовища та сталого природного капіталу з метою задоволення потреб теперішнього і наступного поколінь. Ця ідеологія нового розвитку отримала назву «сталий розвиток». До принципів досягнення сталого розвитку належать, зокрема:
<!--[if !supportLists]-->- <!--[endif]-->визнання проблеми;
<!--[if !supportLists]-->- <!--[endif]-->колективна відповідальність та конструктивне партнерство;
<!--[if !supportLists]-->- <!--[endif]-->рішучість у спільних діях;
<!--[if !supportLists]-->- <!--[endif]-->неподільність та єдність людської гідності.
Ці принципи по суті повторюють чотири основи освіти. Освіта дає навички навчитися: пізнавати, жити разом, робити та жити.
Таким чином, освіта є навчальним базовим елементом трансформації суспільства до сталого розвитку за рахунок забезпечення людини можливістю втілити свої уявлення про суспільство у життя.
Освіта є фундаментом сталого розвитку. Це положення навіть зафіксовано у міжнародному документі, відомому під назвою «Порядок денний ХХІ століття».
Освіта сталого розвитку має охоплювати методологічні цільові настанови, спрямовані на становлення освіти нового типу, що сприятиме становленню нового складу мислення – збереження навколишнього природного середовища, його природної різноманітності, природних ресурсів з метою задоволеного економічного розвитку (природного капіталу) і соціального розвитку.
Як і кожна система, освіта складається з таких складових: законодавчої бази, адміністративної, науково-методичної тощо.
Зупинимось на законодавчій складовій. Основні положення розбудови екологічної освіти в Україні закріплені у:
<!--[if !supportLists]-->- <!--[endif]-->Конституції України та Законі України «Про освіту»;
<!--[if !supportLists]-->- <!--[endif]-->низці законів про окремі сектори освіти, зокрема «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту»;
<!--[if !supportLists]-->- <!--[endif]-->державних програмах розвитку освіти, зокрема Національною доктриною розвитку освіти у ХХІ столітті та іншими профільними державними програмами;
<!--[if !supportLists]-->- <!--[endif]-->постановах Кабінету Міністрів України, які визначають окремі механізми реалізації державної політики у галузі освіти, зокрема «Про розроблення державних стандартів вищої освіти», «Про затвердження зовнішнього оцінювання та моніторингу якості освіти», Концепцією екологічної освіти в Україні.
Крім того, Україна бере активну участь у міжнародному процесі з освіти для сталого розвитку, що призвело до розробки і прийняття у 2005 році «Стратегії освіти для сталого розвитку».
Концепція екологічної освіти в Україні передбачає основи розвитку та реалізації нових програм з екологічної освіти для дітей дошкільного та шкільного віку та студентів коледжів, технікумів, інститутів та університетів, а також керівників підприємств і технічних фахівців.
Проаналізувавши, чинну нормативно-правову базу та спираючись на важливість об’єкту семінарського обговорення – біорізноманітності – у сьогоденному житті, постає нагальна необхідність впровадження у навчальну програму нового освітнього напряму щодо висвітлення ролі біорізноманіття у житті людини та впливу людини на біорізноманітність.
Таким чином, принципи екологічної освіти закладені на законодавчому рівні в усіх компонентах освіти:
<!--[if !supportLists]-->- <!--[endif]-->освіті як навчання (дошкільна освіта, загальна середня екологічна освіта, вища екологічна освіта);
<!--[if !supportLists]-->- <!--[endif]-->підготовка та перепідготовка кадрів;
<!--[if !supportLists]-->- <!--[endif]-->формування системи цінностей та виховання;
<!--[if !supportLists]-->- <!--[endif]-->інформування та просвіта населення.
Головною загрозою неефективності впровадження нової екологічної освіти є небажання змінювати світ навколо себе та бажання жити лише сьогоднішнім днем. Отже, останньою компонентою освіти є екологічна самоосвіта.
З огляду на те, що освіта є засадничою для сталого розвитку, фундаментом якого є відповідно збалансоване використання природного капіталу, зокрема біорізноманітності, основними питаннями для самоосвіти є такі:
<!--[if !supportLists]-->- <!--[endif]-->Чи усвідомлюємо ми, що біорізноманітність є одним з підмурків духовного і фізичного здоров’я нації?
<!--[if !supportLists]-->- <!--[endif]-->Що ми зробили для збереження біорізноманіття, а отже і для збереження самих себе?